Дива трапляються )
Наша колежанка, Надія Янчук, в лютому 2017р. була нагороджена премією імені Миколи Шакури в с.Малинівці (колишня назва Коростятин), який тут жив і творив. Як кожне старе село в Україні, воно має давню і складну історію, в якій залишили сліди ті події, які відбувались на українських землях.
Крім інших, досить відома історія про те, що в Коростятині жили предки К.Е.Ціолковського - одного з основоположників ракетобудування та космонавтики. Його дід Гнат служив управляючим у у маєтку Прушинських біля Воронова. Відомо, що Гнат (Адам) Ціолковський вінчався в костелі в Тучині з дівчиною з Коростятина. []
Едуард, батько Костянтина, народився в Коростятині в 1820р., хрестили його в Тучинському костелі. Він поїхав до Петербурга на навчання, де в 1841 році закінчив Лісний і межевий інститут (сучасний Лісотехнічний університет). Служив лісником в Росії, там одружився з Марією Іванівною Юмашевою. В 1870р.у них народився син Костянтин.
Джерела вказують на те, що К.Е.Ціолковський підкреслював, що він має зв’язок з родиною Наливайка []. І хоча деякі автори досить скептично ставляться до наукової спадщини К.Е.Ціолковського, підкреслюючи, що його піднесення як вченого прийшлося на чергове переписування історії і міфотворення в сталінські роки, все-таки цікаво, звідки пішла легенда про рід Наливайка в Коростятині?
Так от, диво полягає на тому, що, при пошуку інформації про історію Малинівки, виявилось, що дійсно збереглись матеріальні свідчення походів козаків Северина Наливайка. Це Кургани, як їх називають в Малинівці, дві насипані могили, на вершинах яких встановлені хрести. Знаходяться вони в полі між Малинівкою, Вороновим і Полівцями. Як свідчать джерела [], один з курганів - це поховання саме козаків Наливайка, які загинули під час його походів. Другий курган – поховання жителів з Коростятина та Тучина, які загинули у битві під Берестечком.
Вражає те, що, з кількох опитаних мною в травні 2017р. знайомих, жоден не знав про існування цих пам’яток, хоча Кургани знаходяться на відстані біля 3 кілометрів від Полівців, 6 кілометрів від центру Тучина, 10 кілометрів від Шубкова.
Звісно, що пам’ять про Кургани намагались стерти в часи радянської влади. Як свідчить табличка на першому з них – «Пам’яті героїв-козаків полеглих за волю України 1595-1596. Могили зруйновано 1968р. Курган відновлено 1990». Але зовсім не зрозуміло чому інформація про ці пам’ятки не була поширена навіть в найближчих населених пунктах.
Умовно Кургани позначимо перший та другий.
Перший Курган
Отже, після походів 1594р. в Молдову під імператорськими корогвами та в Угорщину, на осінь 1595 р. запорожці під проводом реєстрового гетьмана Григорія Лободи і наливайківці, що повернулися з Угорщини, опинилися без козацького хліба. Багатотисячна армія Наливайка рушила спершу на Волинь, взявши у жовтні 1595 р. чималу контрибуцію з Луцька, a далі – на Білорусь, де здійснила нищівний грабіжницький рейд через Слуцьк, Бобруйськ та Могильов і наприкінці січня 1596 р. знову повернулася на Волинь. []
Козаки вимагали стації (побори на власне утримання) у маєтках місцевої шляхти, що, звичайно, шляхтою сприймалося як грабунок.
У містечку Степані над Горинню, серед володінь Острозьких, козацький гетьман влаштував собі зимівку. Не виключено, що козацькі наїзди на садиби прибічників церковної унії, здійснені саме в цей час, відбувалися не без мовчазної згоди старого князя Костянтина. Принаймні, про загони, якими Острозький погрожував уніатам, говорили, що в них ледве не половина Наливайкових козаків [Н.Якименко]
2 лютого1596 р. Остафей Слуцький, сотник гетьмана Лободи (спільник Северина Наливайка) з товаришами, “бєглими слугами на іменіє Коростятин напав”, людей поранив, а їх майно пограбував. Під час переслідування сам був застрелений, а багато із його товаришів спіймані. [W]. Можливо, саме Остафей Слуцький та його товариші і поховані в першому Кургані.
По-перше – це підтвердження того, що втрати загонів Наливайка були досить значними. Якщо пам’ять про полеглих та Курган залишились, то, вірогідно, що вони мали підтримку місцевого населення, хоча для офіційної влади та шляхти вони були бунтівниками. Можливо, його військо складалось також і з тих, хто походив з навколишніх сіл, містечок та хуторів Надгориння.
По-друге – повстання і страта Наливайка і його прибічників стали подіями, які залишились в Історії України. Відголоски легенди про Наливайка збереглась в «Гайдамаках» Шевченка:
«Згадайте праведних гетьманів:
Де їх могили? де лежить
Останок славного Богдана?
Де Остряницина стоїть
Хоч би убогая могила?
Де Наливайкова? нема!
Живого й мертвого спалили»
По-третє - існує версія,що повстання Наливайка – це війна православного князя Костянтина Острозького проти конкурентів - католицьких польських магнатів, руками наближеної до себе людини. Хоча сам Острозький скаржився: «…Другого Косинського на мене Пан Бог наслав» []
Четверте – священна війна (Holy war) v. 1594-1596р.? Повстання Наливайка відбувалось в період спроби об’єднання (спілки, союзу) католицької та православної церкви, відомої як Берестейська унія - рішення Київської митрополії Константинопольського патріархату на території Речі Посполитої розірвати стосунки з Константинопольським патріархатом та об'єднатися з Апостольською Столицею Римом у 1596 р. за умов підлеглості православних Папі Римському, визнання основних католицьких догм і збереження православної обрядності. Унію (від лат. unio — союз) формально й офіційно проголошено на церковному соборі в Бересті 1596 року [].
Спірне питання, чи була релігія переважаючим фактором у повстанні Наливайка, але очевидно, що релігія могла бути використана обома сторонами протистояння:
1) Переговори про унію між частиною православних єпископів і польським королем Сигізмундом ІІІ відбувались з 1590 р.
2) В поході на Угорщину Наливайко отримав корогву (прапор) Рудольфа II Габсбурга — імператора Священної Римської імперії
3) Існує версія, що Северин Наливайко був сином Гальшки Острозької та Дмитра Сангушка. Тоді він був двоюрідним племінником тодішньому королю Польщі Сигизмунду ІІІ Вазі і «повинен був іменуватися як князь Северин Дмитрович Сангушко, народжений 1554 року, в якому поєдналася кров князівських династій Рюриковичів, Гедеміновичів та королівська кров Ягелонів і, можливо, короля Данила Галицького. Тому він і становив для деяких кіл у Речі Посполитій значно більшу небезпеку, ніж звичайний козацький бунтівник» []. Саме тому його підтримував князь Острозький.
4) Повстання Наливайка було придушене військом під командуванням Станіслава Жолкевського 6 червня 1596р.
5) Берестейська унія була укладена 15 грудня 1596 р.
6) Під проводом К. В. Острозького, протосинкела (патріарха) Никифора відбувся православний синод у Бересті. Висвячення православної ієрархії єрусалимським патріархом Теофаном 16 жовтня 1620 створило дві митрополії, католицьку і православну []
Другий Курган
«Наступні згадки про Коростятин відносяться до подій визвольної війни 1648 - 1654 рр. Зокрема, сказано таке, що разом з козаками с. Тучин коростятинці організували полк і пішли на битву під Берестечко в 1651 р. Повернувшись, поховали вбитих та, померлих від ран, насипавши кургани.» [W]
Якщо після битви під Берестечком були насипані обидва кургани, тоді не зрозуміло, чому на першому вказані дати 1595-1596р. Крім того, відомо назви 13 козацьких полків, серед них немає свідчень про окремий Тучинський полк, швидше за все, полки були укрупнені і включали менші підрозділи. Крім того, в битві приймало участь багато селян, які «чим снопи молотив, тим до бою став». []
За оцінками, під Берестечком загинуло біля 10 тисяч вояків, три загони були знищені польським військом при відступі. Один з загонів, що відступав, був розбитий на Горині між Тайкурами та Острогом [].
Можливо, саме ці воїни і поховані в Кургані біля Малинівки, відстань до якої від тих місць складає 20-30 км.
У будь-якому випадку другий Курган – це могила тих, хто, загинув в битві під Берестечком (30 червня (10 липня) 1651р.). Це свідчення того, що всього через 50 років після придушеного Наливайкового повстання, наш народ знову повстав і пішов воювати вже в лавах війська Хмельницького. Частина з них полягла на полі битви під Берестечком і, можливо, залишилась в «Козацьких могилах» і на полях біля Пляшевої. А частина знайшла спокій поряд з воїнами Наливайка.
По-перше – побратими перевезли і поховали вояків з під Коростятином. Чи поховані тут тільки жителі Тучина та Коростятина – точно не відомо.
По-друге – це свідчення того, що народ повставав знову і знову, не зважаючи на жорстоке придушення попередніх повстань.
По-третє – це свічення чергової війни українців з українцями – у війську Яна II Казимира було 6 хоругв реєстрових козаків під командуванням Яреми Вишневецького (родом з Вишневця над Горинню).[]
Четверте – Кургани збереглися з тих часів, коли ще не було пам’ятника на місці битви під Берестечком, задум якого виник тільки в 1908р.
А давні і, часом, сумні козацькі пісні, що завжди співали і ще співають на весіллях і під час свят в Малинівці, Тучині, Шубкові та інших навколишніх селах – це та пам’ять, яка передавалась з покоління в покоління, з уст в уста. Інакше її передати була неможливо, бо, мабуть, в поширенні інформації про тих, хто воював проти влади польських магнатів не були зацікавлені ні Польща ні Росія, ні Радянський Союз. Занадто багато питань виникало-б, бо для всіх влад козаки були бунтівниками, і тільки для українців вони були героями, багато з яких виросли на наших волинських землях.
Кургани, легенди про Наливайка та козаків Хмельницького, розповіді родичів мабуть і запам’ятались Едуарду Ціолковському. І, можливо, він розповідав про вільних людей в далекій казковій Україні своєму малому сину Костянтину. Який і уявляв себе нащадком вільного козака Наливайка.
Вже 421 рік минув після походів Наливайка, цього року виповниться 366 років після битви під Берестечком. Важливо, що збереглася пам’ять про ці події.
{
Курган
Згідно з етимологічним словником української мови слово курган запозичене з половецької мови kurgan, що означає: твердиня, насипний вал, фортеця, висока могила. Слово є пов'язаним зі словом з перської мови gurxane, яке у свою чергу походить від gur — могила та xane — дім.
Звичайно дивно, чому, назва козацьких могил біля Малинівки саме Кургани, а не «могили», як, наприклад, «Козацькі могили» під Берестечком, «Високі могили», «Шаулина могила». До речі деякі місцеві жителі вимовляють слово «Кургани» з наголосом на останньому складі.
Етимологія назви «Кургани» може бути пов’язана з більш давніми похованнями на цих землях. Історія походження може бути, наприклад, підтвердженням легенди про походження назви Тучин з часів монголо-татарського нашестя, коли Батиєве військо підійшло до давньоруського містечка на березі Горині, яке стояло на місці переправи через річку – «стали вони і було їх туча», або й давніших часів. Зрештою, версій може бути багато, є надія, що з часом будуть знайдені матеріальні підтвердження.
}
Джерела:
[] М.Антонович. Студії часів Наливайка
[] С.Плохій. Наливайкова віра
[] Н.Яковенко. Нарис історії України
[] І.К.Свєшніков. Битва під Берестечком
[] Етимологічний словник української мови
Павло Гірак
05.06.2017
Коментарі
Дописати коментар