HorynHistory

Родина Валевських в Тучині 1755 - 1890 р.р. v.2020-07-07  Інтерактивне зображення родинних зв'язків Валевських на основі теорії графів   v.2020-07-05 Візуалізація родинних зв'язків на основі теорії графів v.2020-06-21 v.2020-05-21 v.2020-04-30

Трапляються часом дивні речі. Чотири роки тому знайшов книгу Tuczyn [1], видану в 1967 р., зі спогадами тучинських євреїв, яким пощастило емігрувати перед війною, або уникнути розстрілів в тучинському гетто. Важливо, що, з понад 1000 сімей (1920р.), які жили в Тучині, багато встигли виїхати до Ізраїлю до 2 світової війни. Перед війною залишалось близько 700 родин, комусь вдалось втекти, але більшість з них були розстріляні біля гетто та в районі Глинища. Крім спогадів про страшну війну, є в книзі і спогади про дитинство в передвоєнному Тучині, єврейську передвоєнну еміграцію. Так ось - за ці чотири роки не міг знайти файли з фрагментами книги, хоча кілька разів намагався. А сьогодні вони знайшлися. Книга [1.2], якій в цьому році виповнюється 50 років, звичайно, на івриті, частина тексту є англійською в [1]. Але крім текстів в книзі є кілька чудових чорно-білих малюнків Тучина, які, очевидно, зроблені тушшю. Малюнки зроблені, без сумніву, талановитим художником, на диво детальн

Маєтки старовинних родів виникали в ключових пунктах на перехресті шляхів і щедро розкидані по волинських землях. Одним з таких пунктів над Горинню був Шубків . Крім зручного для спостереження високого берега річки, яка тече з півдня на північ і могла використовуватись як шлях для подорожей ще з часів готів та вікінгів, важливим був Червенський шлях, що проходив поряд, з західних столиць до столиці Русі Києва, відомий ще й як знаменитий Королівський Шлях ( Via Regia - Віа Регія), та інший шлях - над Горинню, з півдня від подільського Кам’янця та Чорного моря на північ до столиці Литовського князівства Вільнюса. Поряд на високих берегах Горині були маєтки та укріплення стародавніх родів в Тучині, Гориньгроді, Дорогобужі, Гощі. Цікавим історичним джерелом, в якому є нариси про Шубків, Тучин та інші волинські маєтки, є книга Романа Афтаназі “ Історія проживання в давніх межах Речі Посполитої. Том 5. Воєводство волинське ” [ 5]. В цій роботі [5, с.457-458], на основі [6], вказан