Історики - не математики )

Маєтки старовинних родів виникали в ключових пунктах на перехресті шляхів і щедро розкидані по волинських землях. Одним з таких пунктів над Горинню був Шубків. Крім зручного для спостереження високого берега річки, яка тече з півдня на північ і могла використовуватись як шлях для подорожей ще з часів готів та вікінгів, важливим був Червенський шлях, що проходив поряд, з західних столиць до столиці Русі Києва, відомий ще й як знаменитий Королівський Шлях (Via Regia - Віа Регія), та інший шлях - над Горинню, з півдня від подільського Кам’янця та Чорного моря на північ до столиці Литовського князівства Вільнюса. Поряд на високих берегах Горині були маєтки та укріплення стародавніх родів в Тучині, Гориньгроді, Дорогобужі, Гощі.

Цікавим історичним джерелом, в якому є нариси про Шубків, Тучин та інші волинські маєтки, є книга Романа Афтаназі “Історія проживання в давніх межах Речі Посполитої. Том 5. Воєводство волинське” [5]. В цій роботі [5, с.457-458], на основі [6], вказано, що Шубків був родинним гніздом, дитинцем старого роду Чапличів гербу Кердея (Kierdeja) з  XVI століття, з рук яких власність не виходила до першої половини XIX століття,  в 1826 власником фігурує Андрій Чаплич, з 1874 р. власницею стала Євгенія Шеншина, а в часи першої світової війни та пізніше власником Шубкова був Тадеуш Дзержбицький (Tadeusz Dzierzbicki).

Ілюстрацією до нарису Романа Афтаназі є літографія маєтку в Шубкові роботи художника Генрика Пеєра, який створив серію чудових ілюстрації волинських маєтків в XIX столітті. Літографія - техніка створення тиражованих зображень, коли фарба під тиском переноситься з плоскої друкарської форми на папір [22]. Ці малюнки та детальні коментарі до них можна побачити в роботі П.А.Ричкова [1] «Альбом краєвидів Волині» Генрика Пейера як джерело архітектурної історіографії».

Петро Анатолійович Ричков -  доктор архітектури, професор кафедри архітектури та середовищного дизайну НУВГП (м.Рівне),  відомий своєю діяльністю зі збереження історичних пам’яток та поширення знань про них. Цікаві документи,  коментарі та фотографії він публікує також на своїй сторінці в Facebook [21].

В коментарі до малюнку маєтку в Шубкові  зазначено, що малюнок підписаний як «SZUPKÓW J. W. Tadeusza Dzierzbickiego» - що, очевидно, звучить як «Шупкув ясновельможного Тадеуша  Дзержбіцкего».

Літографія маєтку Дзержбицьких в Шубкові роботи Генрика Пеєра [1]

Фрагмент опису літографії маєтку в Шубкові роботи Генрика Пеєра [1]

П.А. Ричков, звичайно ж, теж помітив невідповідність відомого 300-річного віку шубківського каштану та його відсутності на літографії, якій приблизно 160 років. Хто ж, все таки, жартує з нами - художник чи ботаніки ?)

В роботі П.А.Ричкова вказані  також джерела інформації [2] та [3]. Можливо, джерело [2] вказане помилково і джерелом, насправді, є все ж інший том збірки робіт Романа Афтаназі  [5, Aftanazy. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Tom 5. Wojewodstwo wolynskie. Wroclaw 1994].

Знайшовся і повний малюнок шубківського маєтку Генрика Пейера [11], на якому є сам напис «SZUPKÓW J. W. Tadeusza Dzierzbickiego» та напис «Rys. Lito Henryk Peyer». Дійсно, написано SZUPKOW, а не SZUBKOW.

Шубків. Літографія Генрика Пеєра [11]

Центральний напис на літографії Генрика Пеєра

Лівий напис на літографії Генрика Пеєра

В своїй роботі П.А.Ричков пише, що найбільш вірогідно,що малюнки були зроблені в другий половині 1850х – першій половині 1860х, до січневого повстання 1863р.

Отже, маємо два джерела, в яких вказані однакові ім’я та прізвище власника, але в різні періоди –  близько 1855-1863р [1] та в часи I світової війни [5].

В роботі П.Ричкова [1] також є посилання на сторінку в Вікіпедії про Тадеуша Дзержбицького (2) (Tadeusz Dzierzbicki), який жив в 1881-1905 р. Він був інженером, членом Конспіративно-бойової організації PPS (Польської Соціалістичної Партії?), займався виготовленням бомб для PPS. Під час його невдалої спроби замаху на вбивство генерал-губернатора Варшави Максимовича загинули два агенти охранки та сам Тадеуш Дзержбицький (2).

[Важливо зауважити, що одним з засновників PPS та організатором бойової школи в Кракові був Юзеф Пілсудський, який до того, у 1887 році був заарештований царською владою, звинувачений у підготовці невдалого замаху народовольців на Олександра III, засуджений до 5-річного заслання до Сибіру.

Його брат, Броніслав Пілсудський, був засуджений до страти разом з О.Ульяновим (братом В.Ульянова-Леніна), але імператор його помилував і він отримав 15 років заслання, яке відбував на Сахаліні займаючись метеорологією та етнографією. У 1903 році Б. Пілсудський був нагороджений малою срібною медаллю Російського Географічного товариства «за труди на користь науці» і за підтримки цього товариства здійснив поїздку на японський острів Іссея (сучасна назва Хоккайдо) спільно з В. Сєрошевським [17].

Цікаво, що 6 лютого 1904 почалась  японсько-російська війна - війна між Російською і Японською імперіями за контроль над Маньчжурією і Кореєю, в якій Росія зазнала нищівної поразки 14 жовтня 1905. Тут важливо відмітити, що «Російське Географічне товариство» було фактично підрозділом, діяльність якого контролював Генеральний штаб російської армії. А відомий М.Пржевальський, який, крім того, що був географом, після закінчення російської академії Генерального штабу був добровольцем при придушенні повстання 1863р., а ще був засновником російської активної оперативної розвідки, і тим, хто надав можливість Росії перекрити Китаю доступ до ресурсів Сибіру. 

Броніслав Пілсудський в 1905р. через Японію та США повернувся до Польщі.

Юзеф Пілсудський після початку російсько-японськї війни в 1904р. був в Токіо, мав контакти, в Генеральному штабі Японії, звертався з пропозиціями підтримки бойової організації PPS, постачання їй зброї та створення польського легіону на боці Японії з полонених російської армії.

Юзеф Пілсудський став першим керівником відродженої польської держави. Він - ініціатор створення Польської Військової Організації, засновник польської армії, маршал Польщі.]

Тадеуш Дзержбицький (2) вважається одним із героїв бойової організації PPS та боротьби за незалежність. Посмертно, у грудні 1930 р. нагороджений Хрестом Незалежності з Мечами. В цій статті вказано, що його дід Тадеуш був учасником повстання 1863 року, який загинув в Сибіру. В статті вказані імена батька - Броніслав (Bronisław), та матері Броніслави (Bronisławy z domu Chruszakowskiej). Місце народження – маєток Свєнцини (Święciny gmina Łanięta).

Отже, чи був Тадеуш Дзержбицький (1) учасником повстання 1863р. та чи був Тадеуш Дзержбицький (2) його онуком?

Одним з можливих варіантів походження прізвища Дзержбицьких - Dzierzba – Сорокопу́д або терняк, заст. лем. ґіб (Lanius) — рід горобцеподібних птахів родини сорокопудових (Laniidae) [20].

Цікавою є інформація в [7] про те, що поручник (лейтенант) «Тадеуш Дзербицький у 1817 р. Польовий Ад'ютант при стороні Генерала Дивізії (Князя) Сулковського Головний Ад'ютант при стороні Його Королевської Честі короля (Кавалер Почесного Легіону)». В цьому ж джерелі є інформація про кавалерів Почесного Легіону, відзначено, що Тадеуш Дзержбіцкий – ад’ютант унтер-офіцер полку 16 уланів  Кавалер 11.10.1812. Крім того, в цьому ж джерелі вказано, що відзнаку Золотий Хрест Польський має капітан Юзеф Дзержбицький (Józef Dzierzbicki (Krzyż Złoty Polski)). Можливо це батько Тадеуша Дзержбицького, Юзеф Дзержбицький (1762 р.н.).

З джерела [4] вдалось встановити, що Тадеуш Дзержбицький (1) був одним з свідків на вінчанні Міхала (2) Валевського з Тучина та Амелії Четвертинської (Amelia Czetwertynska) з Колків, які одружилися в 1836р. в Колках (Kolki). А в 1834 Тадеуш разом з Міхалом (2) Валевським був хрещеним на хрещенні в Тучині Рози Скірмунт (Róża Domicela Aleksandra Skirmunt). Можливо, що Тaдеуш Дзержбицький та Міхал (2) Валевський були товаришами.

В цьому ж джерелі є записи в парафії Острог про народження дітей Тадеуша та  Наталії Дзержбицьких з Могилян (Mohylany): Józef Ksawery (1831), Johanna Marianna Cecylia (1832, померла в 1834), Hieronim Michał Konstanty (1834), Maria (1839).  Записи в парафії Гориньгрод свідчать про народження в Тадеуша та  Наталії Дзержбицьких з Шубкова сина Міхала Войцеха (1843р. Michał Wojciech).

Отже, в період 1831-1839р. місце проживання Дзержбицьких – Могиляни біля Острога, а в 1843р. – вже Шубків.

За списками парафії Гориньгрод в 1861р. родина Дзержбицьких в Шубкові:

- Тадеуш Дзержбицький (1) землевласник (поміщик)

- дружина Наталія (Natalia Graf (графиня?) Dzierzbicka)

- син Ієронім, поручник

- син Міхал

- донька Марія.

В списку відсутні Йоганна Маріанна Цецилія (нар. 1832, померла в 1834) та син Юзеф Ксаверій (нар.1831р.). Син Ієронім вже є військовим у званні поручника, очевидно, російської армії.

Як відомо, «січневе повстання 1863 року було найбільшим повстанням, що знайшло підтримку міжнародної громадської думки».

Одним з гасел повстання було «за нашу і вашу свободу», яке з’явилось ще під час першого повстання 1831р. – «Za wolność naszą i waszą», яке було скороченим від гасла «W imię Boga za naszą i waszą wolność» [10].

Прапор повстання 1831 року

Герб повстанців 1863 року: Корона Королівства Польського (Білий орел), Велике князівство Литовське (Погоня) та Велике князівство Руське (Архангел Михаїл) [8]

«Повстання  мало характер партизанської війни, під час якої відбулося близько 1200 битв і сутичок. Скінчилося поразкою повстанців, з яких кількадесят тисяч загинули в сутичках, близько однієї тисячі були страчені, близько тридцяти восьми тисяч засуджені до каторги чи заслані до Сибіру, а близько десяти тисяч подалися на еміграцію. Місто Вільно (сьогодні Вільнюс) було пацифіковане російськими загонами Муравйова, який вдався до жорстоких розправ» [8].  Під час повстання в багатьох містах був введений військовий стан, війська використовувались для кривавого придушення беззбройного населення, яке називалось «умиротворенням» або «пацифікацією».

«Повстання було направлено на відновлення Речі Посполитої в кордонах 1772 року. Почалося 10 (22) січня 1863 року і тривало до 6 (18) червня 1864 року. Незначні групи діяли до 22 жовтня (3 листопада) 1864, а останній польовий командир повстанців генерал Станіслав Бжуска був заарештований лише в квітні 1865 року. Останній діючий повстанець-одинак Василь Конопацький був виявлений регулярними військами і полонений лише в жовтні 1866 року. Закінчилося поразкою повстанців і призвело до активізації антипольської політики російської влади» [9].

Повстання служило прикладом для наступних поколінь і мало велике значення для боротьби за незалежність та відновлення Польської держави. Об’єднання народів під спільним гаслом в визвольній боротьбі проти російської імперії стало для наочним прикладом виступу проти  ефективного способу управління «раздєляй і властвуй – Divide et Impera». Розділення народів та підігрівання чвар між ними, в тому числі і за рахунок «коригування» історії -  один із найефективніших засобів російської політики і сьогодні.

Підтвердженням того, що члени родини Дзержбицьких приймали участь в Січневому повстанні 1863р., щонайменше один із членів родини – Ієронім  Дзержбицький, є джерело [12]. В ньому зазначено, що Ієронім  Дзержбицький, народився біля 1835р., штабс-капітан з війська російського, офіцер 1 ескадрону в 2 Руського кінного полку [(ur. ok. 1735 (очевидно помилка 1834 [4]). sztabs-kpt. z wojska ros., oficer 1. szwadronu w 2. Pułku Jazdy Ruskiej].  Батьки – Тадеуш Євстахій та Наталія Дзержбицькі. Там же [12] вказано, що його батько – Юзеф Дзержбицький (1762 р.н.), ротмістр (капітана) національної кавалерії.

В статті [13] вказано, що 2 Руський кінний полк був створений як  2 Волинський кавалерійський полк під час січневого повстання воював в 1863 році на територіях Волині та Поділля. Полк був утворений 8 травня 1863 року в лісах між селами Троща і Карповець  (можливо сьогодні це села Троща та Карпівці між Любарем та Бердичевом в Житомирській області). Полк складався з еліти тодішнього суспільства колишніх південно-східних територій Речі Посполитої. Слід підкреслити, що, окрім поляків, у її лавах воювала також група з кількох десятків українців. На своєму піку полк налічував близько 600 кавалеристів, 100 «косинців» та 50 стрільців, всього до 750 бійців.

Знаменитий бій полку – це битва під селом Мала Салиха (Salichą Małą, зараз, вірогідно,  село Мала Салиха, Хмельницька область). Тоді 2 Волинський полк налічував тільки 284 вояків, проти них виступав підрозділ російської армії, що налічував до 720 солдат. В результаті битви російський підрозділ був розбитий, його командир, штабс-капітан Міхно, який весь бій просидів під мостом, боячись за своє життя, був засуджений російським польовим судом в Київській фортеці. В січні 1864 полк був перейменований на 2 Руський кавалерійський полк, можливо, як спроба підсилити загальноукраїнський  напрямок повстання. Руський, мабуть, вживається в сенсі історичного князівства Руського та Руси-України. 21 березня 1864 року полк було розпущено. Як зазначено в [13], 26 травня 2013 в селі Мала Салиха відкрито пам’ятник на честь бою 2 Волинського кавалерійського полку, в якому воювала велика група українців.

Таким чином, можна стверджувати, що Ієронім Дзержбицький воював у складі 2 Волинського кавалерійського полку. В статті [12] також наведена фотографія Ієроніма Дзержбицького.

Ієронім Дзержбицький, учасник січневого повстання 1863р.

Крім того, в статті [14], як учасник січневого повстання 1863 вказаний Юзеф Дзержбицький (Józef Dzierzbicki) та наведена його фотографія. Можливо, це брат Ієроніма (1831 р.н.), але підтвердження цьому поки немає.

Юзеф Дзержбицький, учасник січневого повстання 1863р.[14]

В статті [14] наведена також генеалогія Дзержбицьких, за якою можливо встановити, що Ієронім належав до роду Дзержбицьких гербу Сокири (Topor), відомого з 1400р., з Дзержбетува біля Ленчиці, недалеко від Лодзі,  його пращуром був Феліціан Дзержбицький.

Фрагмент генеалогії Дзержбицьких [14]

Крім того, вказано, що Тадеуш Євстахій Дзержбицький, народжений біля 1790р., в 1829 році в Пясечно одружився з Наталією Дзержбицькою.

Цікаво, що Шимон (Szymon Dzierzbicki, h. Topór, ur. ok. 1720), прадід Ієроніма, дід Тадеуша був воєводою Ленчицьким, першою дружиною якого була Гелена Іоана Валевська (Helena Joanna Walewska, пом. 19.11.1766). Можливо, тому і був Тадеуш Дзержбицький свідком на вінчанні Міхала Валевського та Амелії Четвертинської в 1836р.

Сокира (Topor) - Герб родини Дзержбицьких [14]

Отже, короткі факти  відносно родини Дзержбицьких з наведених  джерел:

1.      Тадеуш Дзержбицький (Tadeusz Dzierzbicki або Dzierżbicki, нар. близько 1790р.) належав до роду гербу Сокири, відомого з 1400 р., який походить з Дзержбетува біля Ленчиці, недалеко від Лодзі.

2.      Тадеуш народився в родині Юзефа Дзержбицького (1762 р.н.), ротмістра (капітана) національної кавалерії  та Іоанни Сєкєржинської.

3.      Вірогідно, що батько Тадеуша, Юзеф є кавалером Польського Золотого Хреста (Krzyż Złoty Polski).

4.      В 1817р. поручник (лейтенант) Тадеуш Дзержбицький 11.10.1812 став Кавалером Почесного Легіону, у 1817 р.  служить в Третьому полку кінних стрільців Королевства Польського (Pułk 3. Strzelców konnych Królestwa Polskiego) Польовий Ад'ютант при стороні Генерала Дивізії (Князя) Сулковського Головний Ад'ютант при стороні Його Королевської Честі короля.

5.      Тадеуш Євстахій Дзержбицький в 1829 році в Пясечно одружився з Наталією Дзержбицькою.

6.      В період з 1831 по 1843 рік в родині Тадеуша та Наталії народились три сина та дві доньки.

7.      Тадеуш Дзержбицький в 1836р. був в Колках свідком на вінчанні Міхала Валевського з Тучина та Амелії Четвертинської з Колків.

8.      Тадеуш Дзержбицький став власником маєтку в Шубкові в період між 1839р. і 1843р., та володів ним щонайменше до 1861р.

9.      Ієронім Дзержбицький (нар. 1834р.), син Тадеуша був офіцером, штабс-капітаном російської армії, приймав участь у січневому повстанні 1863р. в складі 1 ескадрону 2 Волинського (Руського) кавалерійського полку. 

10.   Можливо, що участь в повстанні приймав також його рідний брат Юзеф Дзержбицький (нар. 1831р.).

11.   Маєток в Шубкові був конфіскований у Тадеуша Дзержбицького за участь в січневому повстанні  та переданий Є.С.Шеншиній [16, де прізвище Тадеуша вказане як «Дзюрбицький»].

12.    За даними [5] Є.Шеншина стала власницею маєтку в 1874 р., за даними [16] – в 1870р .

На основі наведеної інформації можна зробити певні припущення та висновки:

1.      Оскільки члени родини Тадеуша Дзержбицького брали участь в січневому повстанні 1863 р., то відносно родини  були репресії з боку російської влади [16]. Для прикладу, тільки за симпатії до повстанців, була вислана до Сибіру відома художниця Хелена Скирмунт - племінниця відомого художника Наполеона Орди [15].

2.      Оскільки в 1863р. самому Тадеушу Дзержбицькому було більше 70 років, то маєток був конфіскований, швидше за все, за його співчуття до повстанців, підтримку та за участь у січневому повстанні 1863р. середнього сина Ієроніма, та, можливо, і старшого сина Юзефа.

3.      Яка подальша доля родини Дзержбицьких - не відомо.

4.      Чи був соціаліст-бойовик Тадеуш Дзержбицький (2) онуком воїна Тадеуша Дзержбицького (1)? Найвірогідніше, що ні, оскільки на 1861 р. не було сина Броніслава у Тадеуша Дзержбицького (1). Чи міг Тадеуш(2) родичем Тадеуша(1) – так. Але поки достовірна інформація відсутня.

5.      Високо-релігійна та освічена Є.С.Шеншина, вдова полковника російської армії, флігель-ад’ютанта російського імператора Н.В.Шеншина, якого при хрещенні приймав з купелі російський імператор Микола I з імператрицею Марією Федорівною [23], отримала майно, яке було конфісковане у польської родини російських військових, які разом з українцями, литовцями та білорусами боролись за незалежність від Російської імперії під гаслом «за нашу і вашу свободу».

6.      Злий жарт історії – якщо Тадеуш Дзержбицький (2) все ж був нащадком Тадеуша Дзержбицького (1), то чи став би він соціалістом-бомбістом і чи готував би замах на генерал-губернатора Варшави, представника російського імператора, Костянтина Максимовича, якби маєток Тадеуша Дзержбицького (1) не відібрали на користь вдови хрещеника російського імператора?

7.      Оскільки в [16] наведене посилання на документи про те,  що 28 листопада 1871 р. було укладено договір на будівництво церкви в Шубкові, а 19 лютого 1873 р. Є.С. Шеншина померла, то  дані про те, що Шеншина стала власницею маєтку в Шубкові в 1874р., наведені в книзі Романа Афтаназі [5] не відповідають фактам.

8.      Крім того, не відповідає фактам і те, що за Романом Афтаназі [5] в часи першої світової війни та пізніше власником маєтку в Шубкові був Тадеуш Дзержбицький.  Маєток міг належати Тадеушу Дзержбицькому в час від періоду 1839-1843р. до не пізніше 1870р.

9.      Роман Афтаназі в нарисі про Шубків [5, c.498] пише, що Шубків мав бути спадщиною Чапличів вже в XVI ст., і «правдоподібно аж до першої половини XIX ст. ця власність не виходила з рук Чапличів. Але в тій же роботі [5, с.505] в нарисі про Тучин він вказує, що Шубків був куплений Міхалом Валевським в 1755 році у Станіслава Любомирського разом з Тучином та іншими маєтками. Тобто, Шубків міг належати не Чапличам, а Валевським перед тим, як власником маєтку став Тадеуш Дзержбицький після того, як він в 1836р. був свідком на вінчанні внука воєводи Міхала.

10.   Значення титанічної роботи та книг Романа Афтаназі величезне, він по крихтам збирав та систематизував інформацію про давні маєтності, його часто цитують і вони надихають багатьох істориків професійних і любителів історії. В польській транскрипції ім’я та прізвище - Roman Aftanazy, яке в транскрипції українською звучить ближче до Роман Афтанази чи Афтаназі. Цікаво, що в польській Вікіпедії [17] можна знайти посилання на те, що він походить з Моршина на Львівщині (2.04.1914 р. - 7.06.2014 р.), і спочатку Роман вживав прізвище Aftanaziw (Афтаназів), яке досить часто зустрічається і сьогодні в Україні, тому в цій статті його прізвище вживається як Афтаназі.

11.   Досвід придушення повстань та партизанської війни 1863р. був, напевне, використаний і в часи II світової війни. «Раздєляй і властвуй  - Divide et Impera» - не можна було допустити об’єднаних виступів українців та поляків. Цей старий принцип використовували як німецькі, так і радянські спецлужби. Вірогідно, тому і з’явився спеціальний підрозділ НКВД під Рівним. І це було однією з причин страшних жертв і поляків і українців, не об’єднання, а війни.

12.   «Раздєляй і властвуй»  -  так під час II світової війни ми втратили церкву в Шубкові та костел біля Каловщизни (Дубів), а костел в Тучині досі стоїть руїною.

13.    «Раздєляй і властвуй»  -  мабуть, саме тому потужний Народний Рух був розколотий і зведений на маргінес, а в Україні зараз 349 політичних партій з незрозумілими джерелами існування та 39 кандидатів на виборах Президента.

14.   «Раздєляй і властвуй»  -  простий спосіб, який і сьогодні на озброєнні нових імперців - Divide et Impera. Тому й захоплений Крим, війна на сході, так важко було з асоціацією з Європейським Союзом, з об’єднанням в єдину Українську церкву, постійні чвари в країні, не рухається об’єднання в Балто-Чорноморський союз.

15.   Історики – не математики,  тому можуть дозволити собі, часом, вільне поводження з цифрами та датами. Іноді такі «вольності» призводять до цікавих знахідок )

Джерела

[1]. Ричков П. «Альбом краєвидів Волині» Генрика Пейера як джерело архітектурної історіографії

[2]. Roman Aftanazy. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej.  T.VIa. Dawne wojewódstwo Belzskie.-Warszawa, 1989.-S.352. {джерело [52] в [1]}

[3]. https://pl.wikipedia.org/wiki/Tadeusz_Dzierzbicki {джерело [53] в [1]}

[4]. http://wolyn-metryki.pl/

[5]. Roman Aftanazy. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Tom 5. Wojewodstwo wolynskie. Wroclaw 1994  - Роман Афтаназі. Історія проживання в давніх межах Речі Посполитої. Том 5. Воєводство волинське. Вроцлав 1994.

[6] Slownik geograficzny, t. 15, cz. 5, Warszawa 1902, s. 93,  s. 648

[7] https://www.kimonibyli.pl/wojsko-krolestwa-polskiego-kongresowego/pulk-3-strzelcow-konnych-krolestwa-polskiego/

[8] https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D0%B5_%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_(1863)

[9] https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B5_%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B5_(1863%E2%80%941864)

[10] https://pl.wikipedia.org/wiki/Za_wolno%C5%9B%C4%87_nasz%C4%85_i_wasz%C4%85

[11] Центр дослідження і відродження Волині  https://www.facebook.com/volyncentre/posts/885051501606123/

[12] https://genealogia.okiem.pl/powstanies/index.php?nazwisko=Dzierzbicki

[13] https://pl.wikipedia.org/wiki/2_Pu%C5%82k_Jazdy_Wo%C5%82y%C5%84skiej

[14] https://genealogia.okiem.pl/genealogia.php?n=Dzierzbicki

[15] https://charter97.org/ru/news/2017/2/4/239850/

[16] Шевчук В.П., Лустюк Ю.А. Шубків: наша історія жива.  

[17] https://pl.wikipedia.org/wiki/Roman_Aftanazy

[18] https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B8%D0%BB%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9,_%D0%91%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%9E%D1%81%D0%B8%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

[19] https://pl.wikipedia.org/wiki/J%C3%B3zef_Pi%C5%82sudski

[20] https://pl.wikipedia.org/wiki/Dzierzby

[21] https://www.facebook.com/petro.rychkov

[22] https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%8F

[23] https://slovar.wikireading.ru/1365021

Додатки

Мапа з розташуванням населених пунктів, що згадуються в статті

На мапі:

(1)    Шубків, Рівненська обл..

(2)    Тучин, Рівненська обл..

(3)    Dzierzbiętów Duzy, Польща

(4)    (Święciny gmina Łanięta, Польща

(5)    Sieradz, Польща

(6)    Могиляни, Рівненська обл.

(7)    Колки, Волинська обл.

(8)    Мала Салиха, Хмельницька обл.

(9)    Троща, Житомирська обл.

(10)  Lęczyca, Польща

(c) Павло Гірак, 05.05.2020