"Друга половина 18 століття відкрила нову, велику епоху в історії садівництва, епоху відродження доброго смаку та естетичної краси, хоча в нашій країні позначена сумними наслідками, тому що вона підготувала крах багатьох статків у Польщі.
Виник шал англійщини, сповнений, можливо, простоти і природності, але насправді дорожчий за попередній, вимагаючи значно більших меж, більш підступний, оскільки труднощі, прикриті мистецтвом, здавалися досяжними кожному, хто мав шматок землі, однак, на влаштування такого шматка пішло не одне село, іноді весь ключ.
Титульна сторінка книги Тадеуша Стецького
Тож це знову було наслідування, епідемія, яка вразила переважно безрозсудну заможність.
Цей потяг, хоч і знищив не одне панськошляхетське багатство, однак суттєво сприяв покращенню наших околиць та розвитку естетичних уявлень мешканців.
Почались кепкування над старою симетрією та геометричними фігурами садових оздоб, замість того настали розміри великі, поважні, припинено затьмарювати природу мистецтвом, навпаки, намагалися мистецтво вкрити природою. Першим в таким стилі оформленим садом у Польщі була оспівана Трембецьким Софіївка, мільйони коштували ті чудеса, що вже й без того мали особливу красу.
Можливо менш багатим, але однак чудовим і красивим був на той час сад князів Чарторийських у Пулавах. Його власниця Ізабела Чарторийська вивезла відомого садівника Міклера з Англії в 1790 році, який, побудувавши вже розпочатий нею парк у Пулавах, незабаром з’явився на Волині, Поділлі і Україні, запрошений спершу родиною Любомирських для створення парку в Дубно.
Міклер, сповнений вродженого смаку та високої освіти у своєму мистецтві, як чарівник розсипав на протязі кількох років кілька десятків найгарніших садів по Волині, вмів він скористатися з найменш перспективної місцевості, з найгіршої долинки або пагорбу, що прилягає до ставу або лісу, отримував несподівану принадність.
Насправді йому завдячує Волинь усіма найкрасивішими своїми парками.
З-під його руки, слідом за Дубенським вийшли найдавніші красиві волинські парки - в Млинові графів Ходкевичів, у Кривині - князів Яблоновських, в Порицьку та Боремелі Чацьких, у Мізочу Карвіцьких та в Берестечку графів Тарновських.
Незабаром після цього шляхта, яка завжди і у всьому наслідувала своїх володарів, навіть якщо це відбувалося зі збитками для статків, прагнула у любові до садівництва від них не відступати.
З 1801 по 1805 рік Міклер був зайнятий облаштуванням садів у заможніших шляхетських будинках на Волині, з’явились вони у Заборолі, Кодні, Іванчицях, Ворончині, Горинці та Колодному, ним засновані або перероблені.
Вслід за ними загальний вихор наслідування охопив менш заможних; ті, кому заможність жодною мірою не дозволяла отримати пораду або плану Міклера, намагалися в чому-небудь його наслідувати, звідси нові смішинки, мало відмінні від попередніх, нові пародії більше тільки як-небудь звернені до природи, сприяючи більшій самобутності.
Виведено доріжки, як-небудь покручені, але не прямі, засаджено в різних місцях деревами, аби не плодоносними, через будь-який яр або рівчак, хоча в ньому ніколи води не було, перекинуто пофарбовані містки, одним словом, безглуздість і відсутність смаку пробиваючись на кожному кроці, неприємно вражала око, тим більше з чудесами природи, відомими в іноземних краях.
Дуже вчасно з’явилась видана в тому часі знаменита робота [книга [2], П.Г.] княгині Ізабели Чарторийської під назвою “Різні думки про спосіб створення парків”, вплинуло вона на напрямок доброго смаку, давала слушні поради щодо використання місцевості, не усуваючи ні найменш відчутних задоволень.
Вона познайомила нас з квітами, звертаючи увагу на гармонію їх кольорів, час і форми, які повинні становити красу клумб. Після виходу цієї цікавої книги власники своїх садів почали будувати оранжереї, які, на щастя, довгий час були рідкістю серед знаті.
У 1806 році Тадеуш Чацький покликав Міклера до Кременця, щоб створити ботанічний сад при місцевому ліцеї, перший на Волині. Протягом декількох років Міклер постійно працював над цим прекрасним закладом, який на той час можна було віднести до числа найкраще оформлених та найбагатших у країні. У 1811 р. зусиллями Чацького за рахунок коштів ліцею Міклер здійснив подорож уздовж берегів Білого моря, Фінляндії та Швеції, звідки повернувся і збагатив згадану рослину великою кількістю рідкісних рослин ресурсів у північній зоні. За останній час тут, у цьому саду, було нараховано понад 12 000 рослин та рослин різних видів, придбаних та подарованих у різний час від Імператорських садів у Санкт-Петербурзі та канцлера Румянцева. Після від’їзду Міклера, німецький учений Бессер, професор ботаніки в ліцеї, підтримав його надзвичайно обережно і настільки вміло, що незабаром про сад навіть стали знати за кордоном.
Майже одночасно з Кременецьким, відкриті на Волині два інших, того ж типу, не менш багаті заклади, в Ровенському повіті, в Самострілах, маєтку п. Борейки і в Острозькому в Колесниках, на той час власності пана Ратомського, обидва досить довго користувались успіхом. Серед найбільш пізніх в цій епосі, яку можна сміливо назвати Міклеровською, належать закладені ним близько 1812 р. два великі і багаті парки з теплицями на Волині - князів Чарторийських у Підлужному, та княгині Олександри Радзивілової, уродженої Стецької, в Шпанові.
Це були, вірогідно, останні роботи цього великого садівника на Волині, а потім він оселився у своєму спадковому селі Ольшани, в луцькому повіті, звідки перед 1830 роком переїхав на постійне проживання на Поділля.
Залишилась нам для опису остання, тобто теперішня еру садівництва на Волині, яка могла б бути похідною більш-менш з 1830 року. Повернення його багато в чому виявилося втішним, адже ця приємна розвага з багатьма перевагами, як в естетичному, так і в матеріальному плані, зараз розвивається більш раціонально; у цьому відношенні ми бачимо значний прогрес, який базується на більш постійних принципах добре встановленого, можна було очікувати більш тривалого успіху.
Занепало сьогодні, насправді, багато з перерахованих нами парків, але цей занепад настав власне лише там, де його при закладанні можна було передбачити, де були застосовані надмірні масштаби та можливості. Сьогодні не один сад зник або занедбаний внаслідок непередбачених місцевих обставин, як, наприклад, Кременець. З панських занепали тільки Кривинський та Дубенський, але велика праця Міклера довгі роки залишиться неушкодженою, навіть сади, що були порожніми та занедбаними, колись засновані, очищені та відновлені ним, коли для них завжди залишиться щаслива зміна, навіть через багато років краса та оздоба Волині. Більші сади, оранжереї та теплиці сьогодні можна знайти лише в багатствах магнатів або дуже багатих шляхетських, які не можна пошкодити; і багато закладів такого роду залишились і перебувають в руках розсудливих підприємців, які робили з цієї галузі своєрідні бізнеси, прикраси та приносять для провінції прибуток. Шляхетні будинки обмежуються невеликими, в міру заможності, садами, витончено та зі смаком облаштованими.
***
З усіх багатств, якими природа наділила цю зокрема цю землю, рослинне царство, безсумнівно, посідає тут головне місце. Для натуралістів це показує, що вони виявили невідомі квіти та рослини, які пізніше показали в Європі як особливість. І ось Міклер, відвідавши всі куточки Полісся в 1795 році, знайшов на берегах річки Случі рослину, раніше невідому в Європі, яку згодом названо azalia pontica у ботанічному саду в Лондоні. 1)
І багато інших квітів і рослин, які іноді дивують яскравістю своїх кольорів і відтінків, смітять, як візерункові килими, на берегах місцевих річок, по луках і лісах Полісся, пестячи погляд мандрівника, який часто нарікає, що він так мало втаємничений до цих чудес природи, що оточують його навкруги.
***
1) Azalia pontica належить до класу пентандрій, за Ліннеєм; його немає ніде в Європі, за винятком приблизно п’яти миль на правому березі Случі; цвіте жовто-оранжевим в кінці квітня, а потім пахне настільки сильно, що поруч не може пастись жодна худоба чи свині. Коріння та квітка, вимочені в спирті, надають йому таку силу, що від однієї склянки найбільший пияк сп’яніє. Висушену квітку азалії привіз професор Паррот з Сибіру в 1792 році, але не саму рослину.
(Wołyń, Podole , Ukraina , Alex. Przezdzieckiego t. 2 . str. 133 .)"
***
[1] Tadeusz Jerzy Stecki. Wołyń pod względem statystycznym, historycznym і archeologicznym. T.1. Lwów, 1864. IV. OGRODNICTWO NA WOŁYNIU (c.186-197)
[2] Izabela Czartoryska. Myśli różne o sposobie zakładania ogrodów, Wrozlaw, 1805
***
Переклад: П.Гірак, 2021
*) Прізвище Denis McClair (Макклер) перекладено у відповідності до джерела [1] як Міклер (пол. Dionizy Mikler)
**) Сад (пол. Ogród) - парк
Коментарі
Дописати коментар